НЕВЖИ́ТОЧНИЙ, а, е, розм. Те саме, що невжи́вчивий. В суді його знали всі як зовсім невжиточного суддю (Фр., VII, 1951, 308); Санька гарно вдає невжиточних, пихатих сусідок (Горд., Дівчина.., 1954, 28).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 255.