НЕВЖИ́ТОК, тку, ч., рідко. Те саме, що невжива́ння. [Амфіон: ] На лірі струни зсохлись від невжитку (Л. Укр., І, 1951, 445).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 255.