НЕВЕЗІ́ННЯ, я, с., розм. Нещасливий збіг обставин; невдача. Можна було Передерієві ще поскаржитись Максимові на невезіння, але треба було братися за підготовку до іспитів (Рибак, Час.., 1960, 279).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 254.