НЕВГА́СНИЙ, а, е, заст., поет. Невгасимий. Пломенів на захід, схід Невгасний вир пожеж (Ус., Дорогами.., 1951, 189); Невгасна дружба наша, Мов самоцвіт, сія, Подруженько Наташа, Уралочко моя! (Мур., Широка дорога, 1950, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 252.