НЕВГАМО́ВНІСТЬ, ності, ж. Властивість і стан за знач. невгамо́вний. Своєрідний талант Довженка, тісний його зв’язок з дійсністю, його творча невгамовність — усе це розкривається в щоденниках на кожній сторінці (Мист., 5, 1964, 13); На самоті дивувалась [Леся] своїй невгамовності (Хижняк, Невгамовна, 1961, 268).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 252.