НЕВВАЖА́ЮЧИ, прийм., із знах. в., у спол. з прийм. н а. Те саме, що незважа́ючи. Лице його, невважаючи на признаки великої втоми і тільки що відбутої далекої подорожі, дихало здоров’ям (Фр., VI, 1951, 367); Дуже, дуже тобі дякую, що, невважаючи на клопоти всякі, ти не забуваєш мене і пишеш часто (Коцюб., III, 1956, 308); Пані чогось тихо, але нерозважно плакала, невважаючи на всі ласки Марії Дмитрівни (Дн. Чайка, Тв., 1960, 62).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 251.