НЕБІ́Й, бо́я, ч., діал. Безстрашна людина. Ніхто не мов: — Не боюся! Що там по тривозі! Бо й небоя вовки з’їдять на битій дорозі (Фр., XI, 1952, 434).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 248.

Небій, бо́я, м. Безстрашный. І небоя вовки їдять. Чуб. І. 270.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 537.