НЕБІ́ДНО. Присл. до небі́дний. Жили Нюргустанині хазяї дружно й небідно (Вітч., 12, 1962, 198).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 248.