НЕБУДЕ́ННО. Присл. до небуде́нний. Степ лежить тихий, повитий млою, і силует вітродвигуна на далекім відділку маячить якось небуденно (Гончар, Тронка, 1963, 121); Наша сучасна молодь по-своєму красива, їй хочеться мислити високо, романтично, небуденно (Літ. Укр., 18. XII 1962, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 250.