НЕБУВА́ЛЬЩИНА, и, ж. Те, чого не було. Він зводить на бідну жінку всяку небувальщину (Фр., XVI, 1955. 72); — У скруті чоловік в усяку небувальщину повірить (Мур., Бук. повість, 1959, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 250.