НЕБУВА́ЛО. Присл. до небува́лий 1. Цього літа напрочуд заколосились вони [поля] ще небувало буйним врожаєм (Баш, Надія, 1960, 235); Незмірно зросла людина, мистецтво небувало заглибилось у людські душі (Рад. літ-во, 9, 1966, 6).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 250.