НЕБЛИСКУ́ЧЕ. Присл. до неблиску́чий 2; // у знач. присудк. сл. Не зовсім добре; посередньо. — А як у вас справа з іншими видами підготовки?.. — Неблискуче, — признався Цимбал (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 57).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 249.