НЕБЛАГОНАДІ́ЙНИЙ, а, е.

1. Якому не можна довіряти, на якого не можна надіятися.

2. Який з політичного погляду викликає недовіру у влади. — Мене.. звільнили з роботи як неблагонадійного (Вільде, Сестри.., 1958, 496); З тюрми випустили [Артема], але на завод уже не прийняли як політично неблагонадійного (Головко, II, 1957, 438).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 248.