НЕБЕЗПЕ́ЧНИЙ, а, е. Який може заподіяти кому-небудь щось неприємне, якесь нещастя. Василина важко дихала, як птиця, що попалась в небезпечні руки (Н.-Лев., II, 1956, 50); [Пані Люба:] Пан Олізар у нас — небезпечна людина, кажуть, таємний прихильник Кармелюка (Вас., III, 1960, 205); // Який містить у собі небезпеку для кого-небудь або здатний створити її. Місце було небезпечне — тут раз у раз вешталась кордонна сторожа і кожної хвилини могла заскочити (Коцюб., І, 1955, 350); Важке і небезпечне було це плавання (Тулуб, В степу.., 1964, 391); В дощовій воді було виявлено небезпечні ознаки… (Гончар, Тронка, 1963, 199); // Який загрожує чиєму-небудь життю, здоров’ю. Тутешній лікар каже, що літо в Полтавщині не може бути небезпечним для мене (Л. Укр., V, 1956, 409).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 246.