НЕБА́ЧЕНО. Присл. до неба́чений. За небачено короткий строк наша Батьківщина подолала колишню відсталість і перетворилася на могутню державу з найпередовішим суспільним ладом (Ком. Укр., 7, 1965, 27); Відколи світ стоїть, не була Україна такою багатою і пишною, такою небачено прекрасною, як в те літо [1941 р. ] (Довж., III, 1960, 25).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 246.