НЕБАЛАКУ́ЧІСТЬ, чості, ж. Абстр. ім. до небалаку́чий. Небалакучість Романа Денисовича вчитель фізики взяв під сумнів (Підс., Віч-на-віч, 1962, 27).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 246.