НЕБАГА́ТО.
1. присл. Мало, не дуже багато. Я так мало, небагато Благав у бога (Шевч., II, 1953, 218); Небагато пройшли вони селом, як почули позад себе кінський тупіт (Стельмах, І, 1962, 459); До початку учбового року часу лишилось небагато (Рад. Укр., 27. VIII 1959, 1); // у знач. присудк. сл. Небагато треба, щоб уражене дитяче серце переболіло, замовкло (Мирний, IV, 1955, 11); Того дня мрячило, і роботи на перевозі було небагато (Гуц., Скупана.., 1965, 15).
2. Присл. до небага́тий 2. Небагато й ординарно вбрана світлиця в оселі Бажаєвих(Л. Укр., III, 1952, 719).
3. числ. неозначено-кількісний небага́то, небагатьох, мн. Точно не визначена невелика кількість чого-небудь. Він розірвав конверт і забігав очима по небагатьох рядках листа (Смолич, І, 1958, 59); Те, що Роман вичитав у небагатьох книжках, — не підходило йому, розмови ж парубків про кохання майже завжди були грубими (Стельмах, І, 1962, 400); // у знач. ім. небага́то, небагатьох, мн. Точно не визначена невелика кількість людей. Ось на борту на брудно-сірому тлі видніє білий знак, якісь літери і цифра 18… І це як шифр, як таємниця нерозгадана, відома небагатьом (Гончар, Тронка, 1963, 236).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 245.