НАЇ́ЗДИТИСЯ, ї́жджуся, ї́здишся, док. Багато, досхочу поїздити. Учора я так наїздився по Хоралу на човні, що аж спина пальта мого була мокра од поту (Мирний, V, 1955, 349); Наїздивсь я в Парижі тім, Ще більше находився (Воскр., Подивись.., 1962, 38).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 96.

Наї́здитися, джуся, дишся, гл. Наѣздиться. Дарованим конем не наїздишся. Ном. № 4614.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 490.