НАЇ́ЖДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЇ́ЗДИТИ, ї́жджу, ї́здиш, док., перех.

1. Тривалою їздою утрамбовувати, укочувати дорогу або яку-небудь ділянку поверхні.

2. Привчати коня до їзди в упряжі, під сідлом, до рівного і швидкого бігу; виїжджувати.

3. тільки док., розм. Проїхати яку-небудь відстань. На машині наїздили понад 17 тисяч кілометрів.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 95.