НАЯ́ДА, и, ж. У грецькій міфології — водяна німфа, богиня текучих вод. Край узбережжя затоки стоїть довголиста олива, А біля неї чудова тіниста печера, священний Захисток німф чарівних, що наядами їх називають (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 227); Оркестрові та диригенту пощастило талановито передати пасторальні образи, нестримний танець тритонів та наяд, урочистий рух колісниці Нептуна (Літ. Укр., 29.V 1962, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 243.