НАЩУ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЩУ́ПАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Щупаючи, виявляти, знаходити кого-, що-небудь. З противного боку входить князь, списом нащупуючи дорогу (Фр., IX, 1952, 228); Дід Остап нащупує ногою край драбини (Епік, Тв., 1958, 594); Вона нащупала своє серце і приставила вже холодну цівку нагана (Панч, В дорозі, 1959, 194).

2. перен. Виявляти, знаходити кого-, що-небудь в результаті шукання. Ехолоти багатьох суден нащупують гори і западини, відмічають всі нерівності на величезних просторах, схованих від ока водою (Наука.., 4, 1963, 39); Наука атомно-космічної епохи.. поступово нащупує взаємозв’язки між законами руху елементарних частинок і законами еволюції космічної матерії (Знання.., 2, 1965, 7); Цей мерзотник доти провокував Загайчика, доти щупав його з усіх боків, поки не нащупав слабкого місця (Вільде, Сестри.., 1958, 479).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 243.