НАЩЕТИ́НЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., НАЩЕТИ́НИТИСЯ, нюся, нишся, док., розм.

1. Піднімати догори щетину, захищаючись або нападаючи (про тварин).

2. чим, перен. Виставляти багнети, піки і т. ін., захищаючись або нападаючи. — Зразу ходімо! — Чого ми сидимо? З наших батьків шкуру деруть! Товпа нащетинилась багнетами й грізно завила (Головко, І, 1957, 75); Юрба в погрозі нащетинилася безліччю рук (Головко, І, 1957, 63).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 242.