Про УКРЛІТ.ORG

нашіптувач

НАШІ́ПТУВАЧ, а, ч., розм. Той, хто нашіптує (у 2 знач.) кому-небудь щось. Ми не хочемо, щоб за зрадників, нашіптувачів, шпигунів одповідала обивательська маса (Еллан, II, 1958, 223); Миколу Коваля вони [керівний актив] до своєї компанії не приймали, вважаючи його за нашіптувача.. і того, що пише в усі газети (Кучер, Прощай.., 1957, 85).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 240.

вгору