НАШІ́ПТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАШЕПТА́ТИСЯ, шепчу́ся, ше́пчешся, док., розм. Довго, багато говорити пошепки. — Що з нею сталося? Була милісінька-здоровісінька, а тут, як нашепталися удвох з Зінькою — зразу таке її і схопило (Мирний, IV, 1955, 65).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 240.