НАШУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., НАШУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Шукати, розшукувати кого-, що-небудь. Дехто з офіцерів нашукував біля клубу свою знайому (Хор., Незакінч. політ, 1960, 94); Він, розгорнувши свого задачника і нашукавши.. завдання, почав ними мучити хлопця (Гр., Без хліба, 1958, 14); // Знаходити яку-небудь кількість чогось. Зітхнула [дівчина] і сказала, усміхнувшись. — Бери [ягоди]. Я собі ще нашукаю (Тют., Вир, 1964, 473).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 242.