НАШЛЬО́ПАТИ, аю, аєш, док., розм.

1. перех. Надавати шльопанців, побити кого-небудь. Досі вона все метушилась — Данилові змила кров з лиця, Тосю приголубила, дітей нашльопала (Смолич, Мир.., 1958, 20); — Хочеться задерти спідничку [дитині] та нашльопати так, як вас колись, в дитинстві, мамуся шльопала (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 213).

2. неперех., розм. Шльопаючи, залишати сліди ніг, бруд.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 241.