НАШВИДКУ́РУ́Ч, присл., розм. Те саме, що нашвидку́. Гордій нашвидкуруч одягся й вибіг (Гр., II, 1963, 132); Галечко нашвидкуруч зробила стенографічний запис.. вказівки професора (Смолич, Мир.., 1958, 95).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 239.