НАЧІ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЧЕСА́ТИ, чешу́, че́шеш, док., перех.
1. Чесати яку-небудь кількість чогось. Пряжі теж чимало наготовили [дівчата] — натерли, начесали (Горд., Чужу ниву.., 1947, 137).
2. розм. Вичісувати в якій-небудь кількості (волосся, вовну і т. ін.). Дівча косу чеше. Що начеше, то на тихий Дунай несе (Чуб., V, 1874, 275); З ангорського кролика можна начесати 400 г пуху.
3. розм. Причісувати, зачісувати (про волосся). Митько начеше.. чуприну та й дражнить дівчат по селу (Тют., Вир, 1964, 112).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 237.