НАЧУХРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм.
1. Наобривати, наобдирати листя з гілок; // Нарвати велику кількість чого-небудь (перев. як попало, не вибираючи). Бешкетні хлопчаки начухрали у Василишиному садку.. шафранок [шафрану] та й частують щедро ними на околиці села демобілізованого солдата (Літ. Укр., 2.VI 1970, 2).
2. Очищаючи стовбур дерева, наламати, нарубати тонких гілок. Хата його зовсім валилась, він же замість того, щоб заплести її хворостом, що міг начухрати з верб своїх на болоті, .. тільки дивився на неї та бідкався (Григ., Вибр., 1959, 58).
3. Чухраючи, обробити, одержати яку-небудь кількість (вовни).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 238.