НАЧУДИ́ТИ, ді́ш, ди́ть, док., розм. Зробити дивний вчинок, накоїти, натворити чогось. — Ти начудив.. Сопілку дістав… Граєш на весь ліс… Того й [дивись].., що ворога накличеш (Скл., Карпати, II, 1954, 22).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 238.