НАЧЕ́САНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до начеса́ти; // у знач. прикм. Ходить Митяга, як і раніше, з начесаним чубом, ні за холодну воду не береться (Тют., Вир, 1964, 112).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 235.