НАЧЕРЕ́ВНИК, а, ч. Накладка на живіт для тепла або для захисту від пошкоджень. Пересунув [Склір] ручкою меча по золотистих гудзах начеревника так, що аж почувся брязк, наче від добуваного меча (Оп., Іду.., 1958, 108).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 235.