НАЧАЛЬНИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Бути начальником; керувати. — Третій рік начальникую на фермі, — жінка стримано посміхнулась (Гончар, І, 1954, 471).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 234.

Начальникувати, кую, єш, гл. Начальствовать. Харьк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 532.