НАЧА́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до начави́ти. Коли влітку приїздили з міста у степ паничі, тоді вони, розгулявшись, наливали ці басейни [для купання] не водою, а справжнісіньким вином, начавленим з винограду (Гончар, Тронка, 1963, 48).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 233.