Про УКРЛІТ.ORG

національний

НАЦІОНА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Стос. до нації, національності, пов’язаний з їх суспільно-політичною діяльністю. Мудра ленінська національна політика возз’єднала нас у державу, про яку мріяли віками, і за це йшли на смерть кращі сини України (Панч, В дорозі, 1959, 244); — Коріння національного гноблення таїться в пануванні поміщиків та імперіалістичної буржуазії (Головко, II, 1957, 524).

2. Власт. певній нації, національності; який відображає їх характер, особливості. Віктор був у національному грузинському одязі, який дуже йому личив (Донч., V, 1957, 460); Кожна національна культура [народів СРСР] вбирає в себе надбання інших братніх культур і насамперед багатої російської культури (Нар. тв. та етн., 3, 1957, 11); // у знач. ім. націона́льне, ного, с. Те, що виражає характерні особливості якої-небудь нації. Інтернаціональне виражається лише в національному і через національне, бо безнаціональної культури не існує (Рад. літ-во, 1, 1961, 26).

Націона́льна мо́ва — мова нації, що склалася на грунті мови тієї народності, з якої розвинулася дана нація, сформувавшись, закріпилася в літературі і стала літературною мовою нації. На відміну від мов народностей, національні мови мають порівняно меншу розпорошеність, більшу інтеграцію діалектів (Нариси з діалектології.., 1955, 13).

3. Державний, який належить даній країні або стосується її народу. Національною гордістю радянського народує є те, що він перший у світі відкрив славетну епоху в історії людства — епоху переходу від капіталізму до комунізму (Наука.., 8, 1959, 1); — Здається, він [Гальванеску] почесний член національної сільськогосподарської академії у Бухаресті (Смолич, І, 1958, 50).

Націона́льний дохо́д — частина сукупного, створеного працею населення країни за певний період суспільного продукту, яка залишається після заміщення спожитих засобів виробництва. Найбільш узагальнюючим показником підвищення добробуту народів є зростання національного доходу (Наука.., 4, 1961, 14).

4. Стос. до окремої, нечисленної національності. З’їзд [IX з’їзд КП(б)У] цілком схвалює роботу ЦК серед нацменшостей, зокрема утворення національних районів і сільрад (польських, єврейських, німецьких, болгарських та ін.) (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 259); Національна область.

Націона́льна ме́ншість — національність, яка за чисельністю становить меншість порівняно з основною масою населення країни. Етнографи були членами різних урядових комісій у справах національного районування, .. працювали у відділах національних меншостей при Виконавчих Комітетах Рад і т. д. (Нар. тв. та етн., 3, 1962, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 232.

Національний, а, е. Національный. Наші вельможні предки… не вхопили своєї національної тропи. К. ХП. 116. Се вже був не кобзарь, а національний пророк. К. ХП. 115. Національний гимн. К. Бай. 158. Національний убір. Левиц. Пов. 202.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 532.

вгору