НАЦІЛУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док. Натішитися поцілунками досхочу. — Сідай, націлуватися ми ще встигнемо. Я мушу тобі сказати дуже важливу річ (Собко, Стадіон, 1954, 395); І досі навіть націлуватися не може Давид, і досі іноді не віриться, що Уляна зовсім, ну зовсім уже його (Стельмах, І, 1962, 481).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 231.