НАЦЬКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нацькува́ти. * Образно. Нацьковані доларом, зграї неситі ламали пригнобленим спини (Уп., Вірші.., 1957, 136).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 233.