НАХІ́МОВЕЦЬ, вця, ч. Вихованець Нахімовського училища. По алеї ішов.. зовсім юний нахімовець (Гончар, Дорога.., 1953, 32); Стоїть він [крейсер] в панцирі стальному; Тепер нахімовці на ньому проходять практику морську (Нех., Ми живемо.., 1960, 129).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 228.