НАХМУ́РЕНО. Присл. до нахм́урений 1. Вартовий нахмурено крокує далі по коридору (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 123); Він нахмурено поглядав на паперові гроші, що лежали перед ним на столі (Коцюба, Нові береги, 1959, 81).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 229.