НАХМА́РИТИ, рить, док., безос. Те саме, що нахма́ритися 1. [Дід:] Нахмарило, мабуть, дощ буде (К.-Карий, І, 1960, 258); В долину з гір насунув туман. Відразу нахмарило (Чорн., Визвол. земля, 1950, 176); Іноді ще буває нахмарить, наче ось-ось закрутить сніг (Донч., V, 1957, 206).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 229.