НАХЛІ́БНИЦЯ, і, ж. Жін. до нахлі́бник. — Спасибі й за те, що притулок дав. А нахлібницею не була й не буду (Руд., Остання шабля, 1959, 20).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 228.