НА́ХИЛКИ, присл., розм. Те саме, що на́хильці. П’ють горілку не з чарки, а прямо нахилки (Номис, 1864, № 11566); Молодиця назустріч Артемові простягла глечика. Він зупинився. Пив нахилки, як часто робив, гостюючи в матері (Підс., Віч-на-віч, 1962, 176).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 227.

Нахилки нар. = Нахильцем. П’ють горілку не з чарки, а прямо нахилки. Ном. № 11566. Шукати чарки я не став… ковтати нахилки почав. Алв. 19.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 530.