НА́ХИЛ, у, ч.

1. Потяг до чого-небудь; бажання чогось. Не завжди удається мені задовольнити мій нахил до самотності, бо маю тут близьких людей, які шукають мого товариства (Коцюб., III, 1956, 358); В дитинстві у мене був певний нахил до споглядальності (Довж., І, 1958, 13); Я лише слухаю, бо в мене немає нахилу до бесіди (Ю. Янов., II, 1958, 42); // Природні здібності, хист до чого-небудь. Сам він хлопець славний, сумирний, з нахилом до музики (Гончар, Тронка, 1963, 91); // Схильність, задаток до розвитку чого-небудь. Любовицька літня, але ще гарна жінка років 45, з гордою поставою, з нахилом до повноти, але експансивна і жвава (Коч., II, 1956, 369); // Інтерес, любов до чого-небудь. Щоб розвивати в учнів художні нахили і здібності, треба створити в кожній школі хори для учнів різного віку, гуртки масових танців, гуртки дитячої художньої самодіяльності (Ком. Укр., 10, 1959, 41).

2. перев. мн. Властивості характеру. Люди на війні втрачають звичні уявлення і набувають нових нахилів (Голов., Тополя.., 1965, 14); Оглянула [Ляля] товаришів. Які різні люди сиділи перед нею! З різними нахилами, з різними уподобаннями… (Гончар, IV, 1960, 66).

3. Положення тіла під кутом між горизонтальною і вертикальною площинами. Ілюзорному підвищенню приміщення сприяє невеликий нахил стін усередину приміщень (Дерев. зодч. Укр., 1949, 84).

4. Дія за знач. нахили́ти, нахиля́ти. Робити нахили і повороти тулуба праворуч і ліворуч (Фіз. вихов.., 1954, 38).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 227.