НАХВАТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Те саме, що нахапа́ти. Нахватав [писар] понятих, .. сторожів! Набігли хмарою до Макухи (Кв.-Осн., II, 1956, 301); — У земській школі зі мною вчився .. А в його батька книг повна хижка. Казали, у Полтаві на пожежі нахватав (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 227.