НАХВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш і НАХВАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАХВАЛИ́ТИ, хвалю́, хва́лиш, док., перех., розм.

1. Говорити про кого-, що-небудь з похвалою; розхвалювати. Він все так як і перше нахваляє свою математику (Л. Укр., V, 1956, 26).

2. тільки док. Те саме, що нахвали́тися. Чорноброві кашовари Не нахвалять свій обід (Стельмах, Жито.., 1954, 151).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 226.