НАХА́ПУВАТИ, ую, уєш, недок. (рідко), НАХАПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм.

1. Хапаючи, брати яку-небудь кількість когось, чогось. [Огнєв:] Пости знімати без шуму. Щоб було зовсім делікатно, одягнемо їх в німецьку форму, якраз полонених нахапали немало (Корн., II, 1955, 44); [Костя:] Я, може, сьогодні аж п’ять гребінців нахапав у чудачок (Мик., І, 1957, 118).

2. перен. З жадобою набувати, одержувати, діставати що-небудь у певній кількості. Нахапати лекцій.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 226.