НАХА́БНІСТЬ, ності, ж.
1. Властивість за знач. наха́бний. Захлинаючись словами, вони [агенти] з нахабністю ярмаркового фокусника пропонували товари своєї фірми (Вільде, Сестри.., 1958, 120); Зухвальство й нахабність цього добродія були надмірні (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 91).
2. Нахабний вчинок, нахабна поведінка. — Шановний пане! Хто вам дав право поводитись так? Чи тямите ви, що се з вашого боку нахабність?.. (Коцюб., II, 1955, 420).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 226.