НАХА́БНИК, а, ч., розм. Те саме, що наха́ба¹. Пані Олімпія, хоч в душі клене нахабників, все-таки.. відчиняє "салон" (Фр., VII, 1951, 20).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 226.