Нау́ма —

1) народна назва, цер­ковно-календарний день на честь одного з дванадцяти менших про­років, Наума; святкується на дру­гий день після дня Апостола Андрія Первозваного 1/14 грудня; в українському селянському побуті здавна вважалося, що саме в цей день добре починати вчитися («Наука на ум піде» або «Батько Наум наведе на ум»); відіславши дитину до школи, батьки йшли до церкви і ставили свічку перед об­разом пророка Наума, висловлю­ючи йому пошану і сподіваючись, що пророк наведе дитину на ро­зум; в ці дні вовки починають бі­гати зграями;

2) Нау́м (від давньоєвр. Nachum — «той, хто втішає, розрадник»; зменшено-пестливі — Нау́мко, Нау́монько, Нау́мочко, Нау́мчик) — українізоване христи­янське чоловіче ім’я; в народній афористиці виступає об’єктом гу­мору («Здоров, куме Науме!», «Гаразд, куме, коханий Науме!»), іронії: «Науме, Науме, дурний твій уме!»

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 386-387.