НАУКО́ВО. Присл. до науко́вий 2. Науково з ним [професором] споритися вона не годна. Вона чує, що на тій точці він її переможе (Коб., III, 1956, 323); На кожному історичному етапі партія, керуючись вченням Маркса— Енгельса— Леніна, розв’язувала завдання, науково сформульовані в її Програмі (Програма КПРС, 1961, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 224.